Меню сайту

Статистика

Онлайн всего: 1

Гостей: 1

Пользователей: 0

Вступ. Вимоги стандартів до оформлення креслень. Формати і основні написи. Масштаби. Лінії.

Формати креслень. Рамка, основний напис, його заповнення

Креслення повинні бути однаково зрозумілими як для тих, хто їх виконує, так і для тих, хто буде ними користуватись. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають Державними стандартами.

Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені Державними стандартами, є обов'язковими для всіх, хто виконує креслення.

Формати креслень. Щоб креслення було зручно зберігати, а також користуватися ними, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін.

Таблиця . Формати креслень

Для виконання креслень передбачено 5 основних форматів, кожний з яких має своє позначення і розміри сторін (табл. 1). Найбільшим серед них є формат АО з розмірами сторін 841x1189 мм (його площа дорівнює 1 м2). Всі інші формати утворені послідовним поділом його на дві рівні частини паралельно до меншої сторони відповідного формату.

Основний напис, його заповнення

Вони мають бути розташовані в правому нижньому куті. На аркушах формату А4 ці написи роблять вздовж короткої сторони аркуша, а на аркушах інших форматів вони можуть бути орієнтовані як уздовж короткої, так і вздовж довгої сторони аркуша. Текстові написи завжди наносяться паралельно основним.

Стандартами встановлено форму, розміри, зміст, розташування граф основного напису, а також розміри рамок на кресленнях і схемах. Для всіх графічних конструкторських документів установлено напис, що виконується за формою

В основному напису зазначаються:

у графі 1- найменування виробу або його складової частини. Найменування має відповідати прийнятій термінології та бути якомога коротшим;

у графі 2 – позначення технічного документа. Воно складається з індексу підприємства-розробника, класифікаційної характеристики виробу, порядкового реєстраційного номера. Деяким конструкторським документам присвоюють додатково такі шифри: СК — складальне креслення, ВЗ — креслення загального вигляду, ГК — габаритне креслення, МК — монтажне креслення та ін. На навчальних кресленнях може бути запропонований такий варіант заповнення. Позначення документа складається з 13 знаків, наприклад МПТУ.КК.08.04.001, де МИТУ - міське професійно-технічне училище, КК — курс креслення, 08 — номер завдання, 04 — номер варіанта, 001 — порядковий номер креслення в завданні;

у графі 3 — позначення матеріалу деталі, наприклад Сталь 35 ГОСТ 1050—88 (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

у графі 4 — літера, присвоєна даному документу за ГОСТ 2.103 — 68, наприклад А. Графу заповнюють послідовно, починаючи з крайньої лівої клітини. На навчальних кресленнях у графі 4 пишуть індекс Н;

у графі 5 — маса виробу або його частин, зображеного на кресленні. На кресленнях деталей і складальних одиниць вказують теоретичну або фактичну масу виробу в кілограмах; у графі б — масштаб зображення предмета на кресленні

(наприклад, 1 : 1);

у графі 7 — порядковий номер аркуша (наприклад, 1). На документах, що складаються з одного аркуша, графу не

заповнюють;

у графі 8 — загальна кількість аркушів документа даного виробу (графу заповнюють тільки на першому аркуші);

у графі 9 — найменування або розпізнавальний індекс підприємства, що випустило документ (наприклад, ПТУ № 2). Графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс є в позначенні документа;

у графі 10 — характер роботи, виконаної особою, яка підписала документ (перевірив провідний конструктор та ін.);

у графі 11 — прізвища осіб, які підписали документ;

у графі 12 — підписи осіб, прізвища яких зазначено в графі 11;

у графі 13 — дата підпису документа;

у графах 14—18 — відомості про зміни.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку і основний напис на форматі А4 по короткій стороні.

САМОКОНТРОЛЬ

1. Що являє собою формат креслення?

2. Які розміри має аркуш формату А4?

3. Як утворюється поле креслення?

4. На якій відстані від країв аркуша проводять рамку креслення?

5. Які відомості містить основний напис креслення?

Масштаби креслень, їх призначення

Зображення предмета на кресленні обирають так, щоб якнайкраще передати його будову і раціонально використати поле креслення. Перевагу завжди слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але не всі предмети можуть так викреслюватися. Тому при виконанні креслень предметів їх зображення умовно зменшують або збільшують. Відношення розмірів зображення предмета на кресленні до його дійсних розмірів називають масштабом креслення. Масштаб креслення показує, у скільки разів його зображення зменшені чи збільшені порівняно зі самим предметом.

Зображення на кресленнях можуть бути виконані в натуральну величину (тобто за дійсними розмірами предмета), у масштабі зменшення або збільшення.

Значення масштабів стандартизоване:

масштаби зменшення — 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100 тощо;

масштаби збільшення — 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 15:1; 20:1; 40:1; 50:1; 75:1; 10:1 тощо.

Перевагу завжди віддають масштабу натуральної величини 1:1.

Наприклад, масштаб 1:2 означає, що розміри зображення на кресленні в 2 рази менші від розмірів самого предмета. Масштаб 5:1 показує, що лінійні розміри зображення в 5 разів більші від дійсних розмірів зображеного на кресленні предмета.

Довільні масштаби при виконанні креслень не застосовуються.

Позначення масштабу може вноситись у призначену для нього графу основного напису або вказуватись на полі креслення біля відповідного зображення. В основному написі вказують числове значення масштабу під написом «Масштаб», наприклад, 1:2; 5:1 (літеру М при цьому не пишуть). Коли якесь окреме зображення на кресленні виконано в іншому масштабі, ніж це вказано в основному написі, біля нього або біля його позначення в дужках (також без літери М) записують масштаб, наприклад: (2,5 : 1).

Завжди слід пам'ятати, що при будь-якому масштабі на кресленні мусять проставлятися дійсні розміри, тобто розмірні числа повинні вказувати натуральні розміри зображеного предмета. Для порівняння на рис. 2.44 наведено креслення деталі «Вушко», виконані в різних масштабах. В усіх трьох випадках на кресленнях нанесено натуральні розміри деталі, незалежно від того, в якому масштабі її зображено.

Креслення деталі «вушко», виконані в різних масштабах

Лінії креслення, їх призначення (0)

Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Кожна лінія на кресленні має своє призначення. Застосування різних ліній на кресленнях робить їх більш виразними і зрозумілими для тих, хто ними користується. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення. При виконанні технічних креслень найчастіше застосовують 8 типів ліній. Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і призначення основних типів ліній креслення.

Суцільна товста основна лінія призначена для показу видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису, її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм (залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Обрана товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на одному кресленні.

Запам'ятайте, що від товщини суцільної товстої основної лінії (її позначають S) залежить товщина інших ліній.

Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній. Пізніше ви познайомитесь із застосуванням цієї лінії для штриховки перерізів. Товщина суцільної тонкої лінії в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої.

Штрихова лінія застосовується для показу на зображеннях невидимих контурів предметів. Вона складається з окремих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини — у межах від 2 до 8 мм (на учнівських кресленнях доцільно брати 4 мм). Відстань між штрихами повинна бути приблизно однаковою по усій лінії і становити 1 -2 мм. Товщину штрихів слід брати в 2-3 рази меншу за товщину суцільної товстоїосновної лінії.

Штрихова лінія на контурах зображення повинна починатись і закінчуватись тількиштрихами

Не можна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва не відповідає характеру лінії. Адже пунктирна лінія - це лінія з точок, а не зі штрихів

Штрихпунктирна тонка лінія призначена для показу осьових і центрових ліній. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і точок (короткихштрихів) між ними. На учнівських кресленнях довжина штрихів рекомендується 20 мм. Відстань між довгими штрихами від 3 до 5 мм. Товщина штрихів у 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.

Штрихпунктирні лінії мають починатися і закінчуватися тільки штрихами. Якщо штрихпунктирна лінія показує вісь, вона повинна виступати за контур зображення на 3-5 мм

Центрові лінії проводять так, щоб вони обов'язково перетиналися між собою штрихами. Перетин двох штрихів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зображення на 3-5 мм. Якщо діаметр кола на кресленні менший ніж 12 мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими.

Штрихпунктирна потовщена лінія призначена для позначення поверхонь деталей, які підлягають термічній обробці або коли на них слід наносити покриття. Штрихи цієї лінії коротші (їх довжина від 3 до 8 мм), ніж у штрихпунктирної тонкої. Товщина штрихів штрихпунктирної потовщеної лінії перебуває у межах від 5/2 до 2/3*.

Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках. Ця лінія відрізняється від штрихпунктирної тонкої трохи більшими проміжками між

штрихами — від 4 до 6 мм. Товщина штрихів так само в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.

Розімкнута лінія призначена для показу того місця, де проходять лінії умовного перерізу предметів (про це докладно йтиме мова при вивченні перерізів і розрізів), її товщина вибирається в межах від з до 1,5л, а довжина штрихів — від 8 до 20 мм. На навчальних кресленнях товщину штрихів слід брати в 1,5 раза товщою від суцільної товстої основної лінії, а їх довжину — близько 12 мм. Штрихи розімкнутої лінії не повинні перетинати чи перетинатися іншими лініями на кресленні.

Призначення основних типів ліній креслення