Леговані сталі. Принцип маркування легованих сталей

ПЛАН

1.  Особливості легованих сталей.

2.  Класифікація легованих сталей за вмістом легуючих лементів.

3.  Принцип маркування легованих сталей.

Леговані сталі мають особливі властивості. Так, якщо до сталі додати легуючі домішки, таки як хром, нікель, вольфрам, титан та інші,то її називають легованою і вона набуває цінних якостей – підвищується її міцність, твердість, в’язкість тощо. До легованих сталей зі спеціальними властивостями належать магнітна, корозійностійка, кислотостійка, жароміцна, окалиностійка, стійка до спрацювання, з особливим тепловим розширенням і електроопором тощо.

Леговані сталі бувають  низько - (до 3% легуючих елементів), середньо - ( від 3 до 10% легуючих елементів) і  високолеговані  (понад 10% легуючих елементів).

Хімічний склад легованих сталей є основою для їх маркування літерно – цифровою системою. Літерами позначають легуючи елементи.

Згідно ГОСТу  прийнято таки позначення:  

Х – хром                                   М – молібден                                   А – азот 

Н – нікель                                Ф – ванадій 

Г – марганець                          Ю – алюміній 

С – силіцій                               Д – мідь

Т – титан                                  К – кобальт 

В – вольфрам                           Р – бор

Цифри, що стоять на початку марки, означають середній вміст вуглецю. В сотих частках процента, якщо попереду стоять дві цифри, в десятих частках проценту, якщо попереду стоїть одна цифра. Якщо попереду марки немає цифри, то кількість вуглецю у ній 1 % і більше.   Цифри, що стоять після літер – середній вміст відповідних легуючих елементів у процентах. Якщо цифра за буквою відсутня, вміст цього елементу менш 1%.

     Залежно від концентрації шкідливих домішок розрізняють якісні леговані сталі, високоякісні – А, особливовисокоякісні  - Ш. 

Наприклад:         12ХН3А – середньолегована конструкційна сталь, високоякісна, містіть 0,12% С, Cr менш 1%, Ni приблизно 3%.

                    30ХГС-Ш -низколегована конструкційна сталь, особливовисокоякісна, містіть 0,30% С, хрому менш 1%, марганцю менш 1%, силіцію менш 1%.

                     ХГС – низколегована інструментальна сталь, якісна, містіть більш 1 % С, хрому менш 1%, марганцю менш 1%, силіцію менш 1%.

     Високолеговані сталі позначають літерами, які ставлять  спочатку  марки.

Наприклад: Ш – шарикопідшипникова, вміст вуглецю приблизно 1 %, хром вказано  у десятих частках проценту.

      ШХ15 – шарикопідшипникова інструментальна сталь з вмістом вуглецю приблизно  1 %, хрому 1,5 %.

Деталі підшипників (кульки, ролики і кільця) витримують значні локальні навантаження. Тому сталь для шарикопідшипників повинна бути дуже твердою й міцною, чинити опір контактній втомі.

Як шарикопідшипникові  використовують  високовуглецеві  хромисті  сталі, що містять близько  1 % вуглецю і від 0,6 до 1,5 % Сr : ШХ6 (-0,6 % Сr), ШХ9 (-0,9 % Сr), ШХ15 (-1,5 % Сr), а для чималих перерізів

- хромомарганцевокремнисту сталь, що прогартовується на значну глибину ШХ15СГ (-1,5 % Сr, 1,0 %Мп, 0,5 % Si).

     Р – швидкорізальна; перша цифра, що стоїть після літери Р, вказує на середній процентний вміст вольфраму ( літера В пропускається), наступні цифри – на вміст основних легуючих елементів.

              Р6М5 – швидкорізальна інструментальна сталь, містить приблизно 1 % вуглецю,  6% вольфраму, 5 %молібдену.        

  Швидкорізальні      сталі  Р18,  Р12,  Р9,  Р6М5,  Р6МЗ,  Р18Ф2,  Р18Ф2К5  відрізняються  тим, що  їхня твердість  зберігається до  температури  500-600˚С. Швидкорізальні  сталі мають порівняно незначний  вміст вуглецю  (0,7-0,95  %)  і  досить  високий  вміст  легуючих  елементів  (до  25  %).  Основними  легуючими елементами  є  вольфрам  (6-18 %),  хром  (близько  4%),  ванадій  (1-5 %).  Для  підвищення  теплостійкості  в сталь додатково вводять кобальт (5-10 %).

Додатково відео по цьому матеріалу.